Ведучий.
Сьогодні строкова військова служба відповідно до
Конституції та Закону України “Про загальний військовий обов’язок” є почесним
обов’язком кожного громадянина (чоловічої статі). Хоча, потрібно зауважити, що
багато службових посад в армії займають жінки і їх кількість з кожним роком
зростає. Тому це свято стосується всіх, це свято України!
Ніщо не виникає на порожньому місці. Має свою
передісторію і українська армія.
1-й учень
На початковому етапі східнослов’янської цивілізації
воєнна організація була родоплемінною. Саме рід дбав про зброю та воєнне
спорядження, забезпечував охорону осель, городів від ворогів. Усі важливі
воєнні справи вирішувались на вічі. Не було ніяких рангів чи ступенів. Керував
вояками воєвода або князь.
У ІІІ – ІV століттях давньослов’янське військо мало примітивну організацію, просту
зброю, слабку дисципліну. Однак, слов’янські вої дивували всіх своєю
сміливістю.
2-й учень.
У часи Київської держави військо складалося з дружини
князя та народного ополчення. Члени дружини мали вірно служити князеві, бути
готовими з ним йти на війну. Князі утримували дружинників, платили грішми,
давали землі.
Другою частиною війська було народне ополчення – вої. До
ополчення приймали міський люд, селян-хліборобів. При цьому до боротьби з ворогом
залучали всіх, незважаючи на вік, озброєність, досвід.
3-й учень.
За княжої доби були два основні роди війська: оружники і
стрільці. Оружники мали на озброєнні панцир, шолом, щит, меч, спис, сопирд.
Стрільці – лук і стріли.
Головною ударною силою виступала важко озброєна піхота.
Кінноту вперше використали князі Олег та Ігор у Х столітті в походах на
Візантію, на греків.
Бій з ворогом починав князь, першим кидали спис. Коли
списи ламалися, бій продовжували мечами. Лучники із-за мурів міста обстрілювали
ворога. З часом піхота поступилася місцем кінноті. Після того, як кіннота
здобувала перемогу, піхота закінчувала битву: розбивала залишки ворога,
захоплювала бранців у полон, забирала здобич, зброю.
Збиралося військо за наказом князя, оскільки не було на
той час постійним. Спеціальні військові навчання у війську не проводились.
4-й учень.
6 грудня 1240 року закінчилась історія княжого Києва, поховавши під руїнами
Десятинної церкви останніх захисників свого міста. Могутня Київська Русь
перестала існувати , а для її народу почалася епоха двохсотлітнього татарського
рабства. Втративши можливість себе захищати, Київська Русь втратила свою
державність.
Хоча спроби відновити суверенітет були неодноразовими. Згадаймо хоча б
Галицько-Волинське князівство і славного Данила Галицького.
5-й учень
Україно!
Сивий степ – моя колиска.
І спасибі, що його ти зберегла.
Я вклонюся цьому степу низько-низько,
Поцілую чисту воду джерела.
Я приляжу серед літа, серед віку,
Припаду чутливим серцем до трави
І почую: десь підкова плаче гірко
І тупоче тьма лихої татарви.
Я почую: розмовляють між собою
Скромний горбик і запорошений курган.
Ох, чимало костомахою-косою
Накосила тут розлючена карга!
Україно! Чую голос недалеко:
Ти могил не обмини, не обмани!
Я не знаю – джерело чи око предка
Пильно дивиться на мене з глибини.
6-й учень
Страшна епоха Золотої орди, Кримської орди.
Щороку з України забирали в орду кожного десятого хлопця й десяту дівчину…
За річкою вогні горять:
Там татари полон ділять.
Село наше запалили
І багатства розграбили,
Стару неньку зарубали,
А миленьку в полон взяли.
У долині бубни гудуть,
Бо на заріз людей ведуть;
Коло шиї аркан в’ється,
А по нпгах ланцюг б’ється…
Ведучий.
Од татарських нападів народ почав тікати з пограничних місць у глиб України,
а на межі з татарщиною залишилось вільне Дике поле, яке сягало аж по сучасну
Київщину.
А коли в Україну прийшли польські
порядки, багато сміливців почали тікати на вільні землі Дикого поля. Молоді
українці вирушали ватагами зі зброєю, обирали отамана, будували курені та січі
від можливих набігів татар.
5-й учень.
Життя на “вольниці” без пана і хлопа дедалі більше вабило молодих людей. А
коли їм вдавалося відбити бранців і награбований товар – щастю не було меж.
Отож поступово самоорганізовані козаки ставали захисниками рідного краю. І в 16
столітті Дмитро Вишневецький своїм коштом разом з козаками будує на Хортиці
фортецю – перший козацький бастіон захисту від завойовників. Для змученого
віками народу України Хортиця стала символом боротьби за незалежність.
1-й учень.
Над Хортицею хмари, як віки…
Дніпро біжить за ними у погоню.
Сивіючі, обпалені боки,
Як на дніпровській переправі – коні…
Давай уяву пустим до води.
Які вона таїни перекаже.
Іди на клич, козацький кінь іди
Ти не придуманий, ти справжній.
Я виріс тут і знаю, що трава,
Коріння переплівши, вкрила тайну –
Гетьманський скарб, де мерзне булава,
Де царгородський меч мовчить причайно.
2-й учень.
Козацьке військо впродовж віків було армією, яка протистояла чужинцям, яка
боронила свою землю і український народ від загарбників. Запорізька Січ
уславилась іменами Байди Вишневецького, Сагайдачного, Хмельницького, Дорошенка,
Сірка, Виговського…
Найбільшу славу
здобув Богдан Хмельницький. Ціла доба в історії України називається
Хмельниччиною.
(звучить пісня “Ой на, ой на горі…”)
3-й учень.
Служити в козацькому війську в народі вважалось найпочеснішою справою.
Навіть ті матері, що в звичайний час благали синів не ходити на Запорожжя, під
час великого походу самі виряджали дітей у військо.
З суботи на неділю загадали на війну;
Загадали на війну, хто сина має;
А хто не має, нехай наймає.
Мала ненька одного сина Івана,
Та й та вислала, та научала:
“Ой їдь, сину, та на війноньку!”
2-й учень
Після приєднання України до Московщини права і “вольності” війська
запорізького урізались і урізались. А за часів Катерини ІІ взагалі була
скасована Запорозька Січ. Останнього гетьмана Петра Калнишевського було заслано
у Соловецький монастир. Це сталося 1775 року.
Чорна хмара наступає,
Либонь дощик буде.
Вже ж нашого Запорожжя
Довіку не буде.
Бо цариця, наша мати,
Напуст напустила:
Славне військо запорозьке
Та й занапастила…
Ой із-за гори, з-за Лиману
Вечір повіває:
Кругом Січі Запорозької
Москаль облягає…
5-й учень
Український народ залишився без власного війська, отже – втратив свободу.
Не може бути вільним народ, який не має ким і чим себе захистити.
Але пам’ять про славне козацтво , його традиції, пам’ть про Січ не вмерла.
Ведучий.
На теренах нашого краю наприкінці 19 століття зародився січовий стрілецький
рух. Ця назва свідчила про його зв’язок з
традиціями січового козацтва.
З початком першої світової війни розпочалося формування Легіону січових
стрільців на засадах офіційних збройних сил для боротьби з царською Росією, за
визволення України.
(звучить пісня “Ой у
лузі червона калина”)
4-й учень.
У 1918 році війська Української Центральної Ради були знищені разом зі
спробою побудувати Українську державу. І знову, не зумівши себе захистити,
Україна втратила незалежність.
5-й учень.
В нас клятва єдина і воля єдина.
Єдиний в нас клич і порив:
Ніколи, ніколи не буде Вкраїна
Рабою фашистських катів!
Ми сталлю з гармати, свинцем з карабіна
Розтрощимо вщент ворогів.
Ніколи, ніколи не буде Вкраїна
Рабою фашистських катів!
Вкладає меча в руки вірного сина
Наш край, щоб цей меч пломенів.
Ніколи, ніколи не буде Вкраїна
Рабою фашистських катів!
6-й учень.
Україна сьогодні – незалежна держава. Українські Збройні
Сили покликані охороняти незалежність рідної землі. І служать наші хлопці
сьогодні на Батьківщині. Ми любимо свою армію. Служити в ній – справа честі та
обов’язку…
У традиціях українського народу проводи в армію – велике
свято… особливо в селі. Люди всім селом проводжають юнака до війська.
Односельці бажають юнакові щасливо відслужити, повернутись і відгуляти весілля.
Кожна жінка по-материнськи поплаче, ніби розділить долю матері юнака.
Співає вулиця святкова,
В солдати проводжає хлопця,
Веселий сміх, жива розмова
У бризках вранішнього сонця.
Луна на всі лади співучі
Дзвінка мелодія баяна.
І поруч ніжна і присмучена
Із хлопцем дівчина кохана.
Ще буде зустріч, наче спалах
Нової радісної зірки.
І губи солодко підпалить
Весільне веселисте “гірко”
А зараз вулиця святкова
В солдати проводжає хлопця,
Веселий сміх, жива розмова
У бризках вранішнього сонця.
В душі схвильованій юначій
Кружля земля і небо синє,
А мати схлипне – та й заплаче
І не надивиться на сина.
Ведучий.
Україна, проголосивши 24 серпня 1991 року свою
незалежність, прагне жити в мирі та дружбі з усіма державами світу. Однак, нині
не виключена можливість виникнення воєнних конфліктів, тому 6 грудня 1991 р.
Верховна Рада прийняла постанову про створення Збройних Сил.
А з 1993 року цей день офіційно вважають Днем Збройних
Сил України. Ще раз з святом вас і дякуємо за увагу.
6 грудня - День Збройнх Сил України.
Незважаючи
на досить невелику офіційну історію українського війська, справжній вік
Української армії сягає кількох століть, а її бойові традиції формувалися у
важких кривавих війнах і конфліктах від Київської Русі до Великої Вітчизняної
війни. І сьогодні солдати і офіцери Збройних Сил України гідно продовжують
традиції своїх дідів і батьків. Не всі нині, на превеликий жаль, розуміють
значення власної армії, призначення якої захищати суверенітет та незалежність
держави від зазіхань зовнішніх агресорів. Бажаєш жити в мирі - готуйся до
війни, говорить мудре народне прислів’я. Армія — це один з основних елементів
стабільного і впевненого розвитку Української держави, а тому й рівень
забезпечення військових має бути відповідним до покладених на них завдань. Нині
ж до складнощів військової служби додаються численні життєві проблеми,
насамперед житлово-побутові, які не надихають оптимізмом і наснагою офіцерський
корпус, особливо молоде покоління військовослужбовців. На наших військових
покладена священна місія - боронити рідну землю, забезпечувати мирне життя
свого народу. Історія Української держави, і її Збройних Сил свідчить про те,
що вони з честю виконують її. А народ відповідає на це любов’ю та пошаною. Сьогодні
українська армія проходить складний етап становлення. За плечами військових
Збройних Сил України славні традиції предків, великі звитяги козацтва та наших
батьків і дідів, які здобували перемогу над фашизмом.
Кожна держава має своє військо. У кожного з
них є свої символи, які віддзеркалені у присязі. У воїнів Збройних сил України
теж є святі слова, які глибоко переконливо визначають роль і призначення
національного війська – служити українському народові. У відповідальний час
народ завжди з особливою увагою дивиться на своїх захисників. Діти народу,
українські воїни, разом з Україною витупають надійним гарантом суверенітету і
цілісності держави. Для них служіння народу – найвища честь, покликання,
обов’язок. Свято Збройних сил України – це данина пам’яті тисячам ваших мрій і
побажань.
Збро́йні Си́ли Украї́ни — це військове
формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона
України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і
недоторканності.
Збройні Сили України
забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону
повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального
моря України.
З'єднання, військові частини і
підрозділи Збройних Сил України відповідно до закону, в межах, визначених
указами Президента України, що затверджуються Верховною Радою України, можуть
залучатися до здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайного
стану, посилення охорони державного кордону України і виключної (морської)
економічної зони, континентального шельфу України та їх правового оформлення,
ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, надання
військової допомоги іншим державам, а також брати участь у міжнародному військовому
співробітництві та міжнародних миротворчих операціях на підставі міжнародних
договорів України та в порядку і на умовах, визначених законодавством України.
Українська армія
комплектується за рахунок призову на строкову службу чоловіків 18-25 років. Її
чисельність на кінець 2008 року - 191000 осіб (у тому числі 93000 цивільних
працівників) На липень 2008 року у складі Збройних сил 148000 солдат і офіцерів
Керівництво
Верховним
Головнокомандувачем Збройних Сил України є Президент України. Він, згідно зі
статтею 106 Конституції України, призначає на посади і звільняє
з посад вище командування Збройних сил України, інших військових формувань;
здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави.
Міноборони України під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з
центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого
самоврядування, а також з відповідними органами іноземних держав.
Безпосереднє
керівництво Збройними силами України в мирний та воєнний час здійснює
Головнокомандувач Збройних сил України. Головнокомандувачем Збройних сил
України є за посадою міністр оборони України, якого призначає і звільняє в
установленому порядку Президент України і який очолює Міністерство оборони
України.
Міністерство
оборони України, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні сили України, бере
участь у реалізації державної політики з питань оборони і військового
будівництва, координує діяльність державних органів та органів місцевого
самоврядування з підготовки держави до оборони. Це міністерство також має
аналізувати воєнно-політичну обстановку, визначати рівень воєнної загрози
національній безпеці України, забезпечувати функціонування Збройних сил і їх
готовність до виконання покладених на них функцій і завдань тощо.
Міноборони і
Генштаб здійснюють керівництво через низку управлінь:
- Головне управління кадрової політики
- Головне управління розвідки
- Головне фінансово-економічне управління
- Правове управління
- Департамент міжнародного співробітництва
- Головне управління виховної роботи
- Головне управління військової освіти
- Тил Міністерства оборони
- Головна інспекція
- Головне управління розквартирування військ і капітального будівництва
- Управління начальника військ радіаційного, хімічного і біологічного захисту
- Воєнно-наукове управління
- Центр військового співробітництва та верифікації
- Військово-оркестрова служба
- Центральне управління метрології і стандартизації Міністерства оборони України
Структура
Військове
управління Збройними силами здійснює Генеральний штаб. Організаційно Збройні
сили України складаються з органів військового управління, об'єднань, з'єднань,
військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій. До
складу Збройних сил України належать також об'єднання, з'єднання, військові
частини, військові навчальні заклади, установи та організації, що не належать
до зазначених вище видів.
Сьогодні до складу ЗС
України входять:
Сухопутні війська
Гаубиця
Д-20
Сухопутні війська
України були сформовані у складі Збройних Сил України на підставі Указу
Президента України відповідно до статті 4 Закону України "Про Збройні Сили
України" у 1996 році.
Сухопутні війська
Збройних Сил України є головним носієм бойової могутності Збройних Сил
незалежної Української держави.
Наземні війська
налічують 74379 особового складу (2 танкових бригади, 8 механізованих бригад, 2
аеромобільні бригади, 1 повітряно-десантна бригада, 3 артилерійських бригади, 1
ракетно-артилерійська бригада і різні частини підтримки)
26 листопада 1997
року у рамках українсько-польської угоди був сформований польсько-український
миротворчій батальон, який використовується у Косово.
За своїм призначенням
та обсягом покладених на них завдань вони відіграють вирішальну роль у
виконанні Збройними Силами України своїх функцій як у мирний, так і воєнний
час.
Вони включають
оперативні командування:
- Західне оперативне командування
- Південне оперативне командування
- Північне оперативне командування
Роди військ
Сухопутних військ Збройних Сил України:
Механізовані і
танкові війська
Механізовані і танкові війська, що складають основу Сухопутних військ,
виконують завдання щодо утримання зайнятих районів, рубежів і позицій, відбиття
ударів противника, прориву оборони противника, розгрому його військ, захоплення
важливих районів, рубежів і об'єктів, діють у складі морських та повітряних
десантів.
Ракетні війська й
артилерія
РСЗО 9К58-”Смерч»
Ракетні війська й артилерія Сухопутних військ складаються із з'єднань
оперативно-тактичних і тактичних ракет, з'єднань і частин гаубичної, гарматної,
реактивної та протитанкової артилерії, артилерійської розвідки, мінометних
підрозділів та підрозділів протитанкових керованих ракет. Вони призначені для
ураження живої сили, танків, артилерії, протитанкових засобів противника,
авіації, об'єктів ППО та інших важливих об'єктів при веденні загальновійськової
операції (бою).
Армійська авіація
Гелікоптер Мі-26
Армійська
авіація є найбільш маневровим родом Сухопутних військ, призначеним для
виконання завдань у різноманітних умовах загальновійськового бою. Частини і
підрозділи армійської авіації ведуть розвідку, знищують бойову техніку та живу
силу противника, здійснюють вогневу підтримку під час наступу чи контратаки,
висаджують тактичні десанти, доставляють у вказані райони бойову техніку та
особовий склад, виконують інші важливі завдання.
Аеромобільні війська
Аеромобільні війська - високомобільний компонент Сухопутних військ. До них
відносяться з'єднання, частини та підрозділи зі складу сухопутних військ і
армійської авіації, що цілеспрямовано підготовлені для спільних дій у тилу
противника. Склад: 25 окрема повітряно-десантна бригада ( місце дислокації:
смт. Гвардійське, Дніпропетровська обл.); 80 окремий аеромобільній полк (місце
дислокації: м. Львів); 95 окрема аеромобільна бригада (місце дислокації: м.
Житомир); 79 окрема аеромобільна бригада(місце дислокації: м. Миколаїв); 28
окремий учбовий батальйон аеромобільніх військ (місце дислокації: смт. Десна)
Протиповітряна
оборона
Протиповітряна оборона
Повітряних Сил призначена для прикриття військ від ударів противника з повітря
у всіх видах бойових дій, при перегрупуванні та розташуванні їх на місці.
Небо над Києвом і
Київською областю захищає 96-а зенітно-ракетна бригада, її підрозділи
розташовані в шести районах області: Києво-Святошинському, Вишгородському,
Васильківському, Обухівському, Бориспільському і Броварському. Одна з ключових частин
знаходиться поряд з селом Нові Петрівці на північ від Києва. Тут сили ППО за
допомогою зенітний-ракетних комплексів С-300 охороняють ЧАЕС, дамбу Дніпра і
столицю. С-300 здатний уражати повітряні цілі на відстані до 70 кілометрів і на
висоті до 30 кілометрів. Могутніший комплекс розташований у Васильківському
районі. Недалеко від села Данилівка знаходиться військова частина з шістьма
військовими зенітний-ракетними комплексами С-200. Ця установка здатна вражати
носії ракет і будь-які повітряні цілі на відстані до 250 кілометрів.
В цілому на
території України розташовано приблизно 10 зенітно-ракетних формувань. На їх
озброєнні знаходяться до 50 зенітно-ракетних комплексів, сотні ракет різної
дальності. Щоденне бойове чергування в українських силах ППО несуть близько
двох тисяч чоловік. Сили ППО включають зенітний-ракетні комплекси, винищувальну
авіацію (МіГ-29, Су-27), радіотехнічні війська; також сюди входять підрозділи
радіоелектронної боротьби і спецвійська.
Зенітно-ракетні
комплекси С-200 з радіусом враження до 250 кілометрів створюють пересічні між
собою зони і повністю захищають територію країни. За таким же принципом
розташовані бази літаків-винищувачів. Їх зона дії складає декілька сотень
кілометрів і також покриває всю територію держави. Окремі міста, промислові і
стратегічні об'єкти додатково охороняють зенітно-ракетні комплекси меншого
радіусу дії - "Бук", "Оса", С-300.
Повітряні сили
Повітряні сили
України - один з головних носіїв бойового потенціалу Збройних Сил України. Цей
високоманеврений вид Збройних Сил призначений для охорони та оборони
повітряного простору держави, особливо важливих та стратегічних державних
об`єктів, ураження з повітря об’єктів противника, авіаційної підтримки своїх
військ (сил), висадки повітряних десантів, повітряного перевезення військ і
матеріальних засобів та ведення повітряної розвідки.
У
складі ПС України 47900 осіб.
Основні завдання Військово-Повітряних
Сил України :
- завоювання переваги у повітрі
- прикриття угруповань військ і об’єктів від ударів противника з повітря
- авіаційна підтримка Сухопутних військ та забезпечення бойових дій Військово-Морських Сил зрив маневру військ противника та його перевезень
- висадка повітряних десантів та боротьба з десантами противника на землі і у повітрі
- ведення повітряної розвідки
- здійснення повітряних перевезень своїх військ і матеріальних засобів
- руйнування та знищення військових, військово-промислових, енергетичних об’єктів, вузлів і комунікацій противника
Повітряні
Сили несуть в собі наступні основні складові частини:
- Авіація
- Зенітно-ракетні війська
- Радіотехнічні війська
- Спеціальні війська (забезпечення, РЕБ, зв`язку)
Повітряні
Сили України включають роди авіації:
Бомбардувальна
Має на озброєнні літаки Су-24М. Є основним
ударним засобом ВПС і призначена для ураження угрупувань військ, авіації, ВМС,
зруйнування важливих воєнних, воєнно-промислових, енергетичних об’єктів у
стратегічній і оперативній глибині.
Штурмова
Має на озброєнні
літаки Су-25. Є засобом авіаційної підтримки військ і призначена для ураження
військ, наземних (морських) об’єктів переважно на передньому краї у тактичній
глибині.
Винищувальна
Винищувач Міг-29
Має на озброєнні
літаки Су-27, МіГ-29. Є одним з основних засобів боротьби з повітряним
противником і призначена для ураження літаків, гелікоптерів, крилатих ракет у
повітрі, а також ураження наземних (морських) об’єктів.
Розвідувальна
Має на озброєнні літаки
Су-24MP. Призначена для ведення повітряної розвідки противника, місцевості та
погоди.
Транспортна
Має на озброєнні літаки
Іл-76МД, Ту-134, Ан-24, Ан-26, Ан-30, вертольоти Мі-8МТ. Призначена для десантування
повітряних десантів, перевезення військ і матеріальних засобів повітрям.
Війська
Протиповітряної оборо
Військово-Морські
сили
Військово-морські
сили Збройних Сил України призначені для захисту суверенітету і державних
інтересів України на морі, розгрому угруповань ВМС противника в своїй
операційній зоні самостійно та у взаємодії з іншими видами Збройних Сил
України, сприяння Сухопутним військам України на приморському напрямку.
У
складі ВМС України 45470 осіб і 250000 резервістів. Оперують 93 кораблями і 255
літаками та гелікоптерами в тому числі 8 підводними субмаринами (станом на 10
червня 2008 р.)(36 великих військових кораблів, 85 противочовникових
гелікоптерів, 76 противичовникових бойових літаків)
Організаційно Військово-Морські Сили
включають:
- командування
- ескадру різнорідних сил
- дві військово-морські бази (Південна і Західна)
- морську авіаційну бригаду
- бригаду берегової оборони
- частини та підрозділи спеціального призначення
- частини і установи бойового, технічного, тилового та медичного забезпечення
- Севастопольський військово-морський інститут, навчальний та науковий центри
Операційна зона
ВМС ЗС України включає акваторії Чорного і Азовського морів, річки Дунай,
Дністер, Дніпро, а також інші райони морів, які визначаються інтересами
держави.
Головна база
Військово-Морських Сил - м. Севастополь. Основні пункти базування ВМС ЗС
України: Одеса, Новоозерне, Саки, Севастополь.
Військово-Морські
Сили Збройних Сил України
складаються з двох
видів:
- Надводні сили
- Підводні сили
0 коментарі:
Дописати коментар